БЕЗХАРА́КТЕРНИЙ, а, е. Який не має твердого характеру; слабовольний, безвольний. Я не така безхарактерна, як часом здаюсь і як звикли мене вважати, і в рішучі хвилини тільки я сама можу собі помогти або пошкодити (Леся Українка, V, 1956, 408); Не повернулась чомусь під батьківський дах після розлуки зі своїм пихуватим, але безхарактерним Борисом і Тетяна (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 59).
БЕЗХАРАКТЕРНИЙ
Тлумачення слова