БЕЗІМЕННИЙ

БЕЗІМЕ́ННИЙ, а, е. Який не має імені, назви, ніяк не названий. — Нехай би краще я розточився на безіменні атоми і розійшовся межи «людським порохом» (Леся Українка, III, 1952, 689); Молода мати лежала в ліжку, але почувала себе дуже добре, а маленький синок, поки що безіменний, .. спав спокійно у візочку (Осип Маковей, Вибр., 1954, 276); Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 137);
//  Ім’я якого невідоме. Безіменним героям Опору стоять пам’ятники у Франції, і не можна не схилити чола перед ними (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 55);
//  Ім’я автора і т. ін. якого невідоме; анонімний. Безіменні твори.
 Безіменний палець — те саме, що Підмізинний палець (див. підмізинний). Криця з посвистом опустилася на руку чоловіка, а з неї одразу ж упало на сніг три пальці: мізинець, безіменний і середній (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 655).