БЕЗГУ́ЧНО. Присл. до безгучний. Неріса танцює, все держачись позад Антея; танцює — безгучно, тихо, плавко, мірно (Леся Українка, III, 1952, 463); Безгучно ронять верби пожовкле листя на чисті застиглі плеса води (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 656).
БЕЗГУЧНО
Тлумачення слова