БЕЗГРУНТОВИЙ, а, е.
1. Те саме, що безземельний. Дані інвентарів цих [Ямпільського повіту] сіл про поділ селян на ґрунтових і безґрунтових такі: кількість перших зменшилася з 291 до 289 (Український історичний журнал, 4, 1960, 39).
2. Який здійснюється не в ґрунті (про вирощування рослин). Безґрунтове вирощування овочевих культур забезпечує більш раннє достигання плодів (Колгоспник України, 1, 1962, 33).