БЕЗГОМІ́ННИЙ, а, е. В якому не чути гомону, звуків, голосів; тихий, беззвучний. Вона.. дивилась якийсь час мовчки в чудову безгомінну ніч (Ольга Кобилянська, III, 1956, 207); Гудіння моторів, крякання автомобільних сигналів, паровозні сирени сповнюють колись безгомінні ліси, нагадуючи про нові часи (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 46).
БЕЗГОМІННИЙ
Тлумачення слова