БЕЗГОМІННО. Присл. до безгомінний. Виринула в його душі туга за домом… туга.., що безгомінно пристала до нього… (Ольга Кобилянська, II, 1956, 91);
// у знач. присудк. сл. Рудник ще спав. Скрізь було безлюдно і безгомінно (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 278).
БЕЗГОМІННО
Тлумачення слова