БЕ́ЗГОМІ́НЬ, і, жін.., поет. Те саме, що безгоміння. Підвівся прапор в безгомінь ясну над рідним краєм (Сава Голованівський, Близьке.., 1948, 70); Стрілянина тим часом вщухла, і вітер ніби поменшав — над степом наступила безгомінь (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 653).
БЕЗГОМІНЬ
Тлумачення слова