БЕЗГЛУЗДО. Присл. до безглуздий. Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 139);
// у знач. присудк. сл. Оленка вмирає… Ні, це не може бути… Се дико… це безглуздо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 417); Левко зупинився. Було безглуздо битися одному беззбройному проти двох з револьверами (Микола Трублаїні, II, 1955, 414).
БЕЗГЛУЗДО
Тлумачення слова