БЕЗФО́РМНИЙ, а, е.
1. Який не має певної форми, чітких обрисів. А поміж величезними.. деревами головної алеї звисала рання мряка великими безформними шматами (Ольга Кобилянська, I, 1956, 332); Друга група [речовин] — це тіла аморфні, або безформні (Наука і життя, 9, 1956, 5);
// Неясний, невиразний. У грудях [Івана] повзла невиразна, безформна невдоволеність (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 407).
2. лінгв. Неоформлений, який не має у своїй будові показників певних граматичних категорій. З повнозначними частинами мови змикаються також безформні, незмінні слова, що служать у реченні для виявлення присудковості (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 295).