БЕЗДИ́МНИЙ, а, е. Який під час горіння або спалаху і т. ін. не дає диму. — Я ось нанялася на поденщину до Круппа, щоб пильнувати фабрикації нових карабінів, гармат та бездимного пороху (Іван Франко, III, 1950, 114); Румуни.. варили щось на бездимних вогнищах (Олесь Гончар, III, 1959, 73);
// У якому немає диму. Я дивилась на ті бездимні села італьянські (Леся Українка, I, 1951, 234).
БЕЗДИМНИЙ
Тлумачення слова