БЕЗДУ́МНИЙ, а, е. Позбавлений будь-яких думок, міркувань. — Ні, ще одного спробую, — сказав по довгій хвилі бездумного остовпіння Невеличкий (Іван Франко, VIII, 1952, 226); Катя мовчала і дивилась перед собою бездумним поглядом (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 292);
// Безтурботний, легковажний. — Слухай, Криничний, — перебив його бездумне базікання Доронін. — Я прийшов не в гості (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 176).
БЕЗДУМНИЙ
Тлумачення слова