БЕЗДОРІ́ЖНІЙ, рідше БЕЗДОРО́ЖНІЙ, я, є. Який не має доріг, придатних для сполучення. Радянські танки, пробиваючись лісисто-гірською бездоріжньою місцевістю на північ від Будапешта, досягли Дунаю (Олесь Гончар, I, 1954, 205); Він пробивавсь бескеттям бездорожнім (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 164).
БЕЗДОРІЖНІЙ
Тлумачення слова