БЕЗДО́МНИК, а, чол. Одинока людина; бурлака. Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (Агатангел Кримський, А. Лаговський, III — IV, 14); Я один бездомник і сірома Розумію: ти одна, одна (Андрій Малишко, II, 1956, 406).
БЕЗДОМНИК
Тлумачення слова