БЕЗДОГА́ННІСТЬ, ності, жін. Якість за знач. бездоганний. Бездоганність ритмізованої мови, складні і прозорі воднораз речення, дзвінка рима в урочистій оді — все це так полюбляв літній ритор (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 116); Ця моральна бездоганність Олеся Васильовича була прекрасна, і чистота його творів відбиває чистоту його душі (Олесь Донченко, VI, 1957, 633).
БЕЗДОГАННІСТЬ
Тлумачення слова