БЕЗДІ́ТНИЙ, а, е. Який не має власних дітей. Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 47);
// тільки ж. р. Яка не може народити дитину; безплідна. Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров’ям слабу — бездітна вона була (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 27);
// Без дітей (про шлюб).
БЕЗДІТНИЙ
Тлумачення слова