БЕЗДА́РНИЙ, а, е. Позбавлений будь-якого таланту взагалі або в якійсь певній галузі. Щорс не міг терпіти, що бездарні офіцери дивізіону знущаються з солдатів (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 17); Лабухами, на їх власному жаргоні, звуть бездарних музикантів-невдах (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 35);
// Створений неталановитою людиною. Коли який твір бездарний і нужденний, критикові вільно.. зовсім не читати його (Іван Франко, XVI, 1955, 247).
БЕЗДАРНИЙ
Тлумачення слова