БЕЗЧЕ́СНИЙ, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний (про людину та її вчинки). Скажіть тілько, що не будете вважати мене підлим, безчесним, невдячним, коли я покину вас, мушу вас покинути! (Іван Франко, III, 1950, 356); [Огнєв:] А мені здається, нерозумно ми робимо, що так чесно воюємо з самим безчесним ворогом (Олександр Корнійчук, II, 1955, 45);
// рідко. Безславний, ганебний. Тепер він уже не вмре безчесною смертю (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 369).
БЕЗЧЕСНИЙ
Тлумачення слова