БЕЗЦЕРЕМОННИЙ

БЕЗЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. Який не додержується правил пристойності, ввічливості; надто розв’язний. — А як тебе забавляють його [Боккаччо] комічні оповідання, в яких він такий безцеремонний (Микола Чернявський, Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 393);
//  Який не відповідає правилам пристойності, ввічливості. Леся вибігла назустріч машиністці, але так і не спитала про ніщо, збентежена безцеремонною поведінкою Зоні (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 55); Монополісти всіляко спрямовують свої урядові й пропагандистські апарати на безцеремонне втручання у внутрішні справи інших країн (Радянська Україна, 18.VII 1956, 1).