БЕЗБО́ЖНИЙ, а, е.
1. Який не вірує в бога;
// у знач. ім. безбожний, ного, чол. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в бога; безбожник (у 1 знач.). Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні.. Руйнувать стали руки безбожних гробниці і храми (Леся Українка, I, 1951, 424).
2. перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний. Встають стовпом передо мною Його [паря] безбожнії діла… (Тарас Шевченко, II, 1953, 281).
3. перен., розм. Надзвичайно великий; надмірний. [Народ:] Гнобителі! Кати! Знущання це нелюдське! Глум безбожний! (Іван Кочерга, I, 1956, 474); Зараз він.. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну (Михайло Чабанівський Катюша, 1960, 112).