БЕЗБОЖНО. Присл. до безбожний 2, 3. Вони [запоріжці].., безбожно вихваляючись та прибріхуючи, розповідали про вільне козацьке життя (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 212); Дядьки, розсівшися на ослонах і долі, безбожно чадять самосадом, пересміюються (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 5).
БЕЗБОЖНО
Тлумачення слова