БЕВКАТИ, аю, аєш, недок.
1. неперех. Неголосно дзвонити (про дзвін). Дзвін сумно бевкав на ґвалт (Нечуй-Левицький, II, 1956, 196); Далеко почав бевкати дзвін (Юрій Яновський, I, 1954, 122).
2. перех. і без додатка, розм. Говорити дурниці, нісенітниці. Чорт зна, що ти бевкаєш (Словник Грінченка).