БЕТО́Н, у, чол. Будівельний матеріал, виготовлений з суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в’яжучої речовини. Пісок, крейда, глина, відходи металургійної та енергетичної промисловості — от і все, що потрібне для одержання силікатного бетону (Наука і життя, 1, 1963, 55); По під’їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт (Леонід Первомайський, II, 1958, 63); * У порівняннях. Земля була мерзла і тверда, як бетон (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 481).
БЕТОН
Тлумачення слова