БЕШКЕТУВАТИ, ую, уєш, недок. Чинити бешкет, колотнечу. — Сором ховатися — умів бешкетувати, зумій і відповідь казати (Степан Васильченко, I, 1959, 245);
// Чинити розбій, насильство. Хвилею по цілій країні прокотились погроми.. А по селах.. бешкетує цареве військо, катуючи народ, вбиваючи, ґвалтуючи, в полон забираючи… (Андрій Головко, II, 1957, 311);
// Порушувати дисципліну, пустувати. В школі бешкетував [Валя], і батька щоразу викликали до вчителя (Олесь Гончар, IV, 1960, 79); * Образно. Рве знамена вітер, бешкетує, налітає вихором здаля (Любомир Дмитерко, Вірші.., 1949, 12).
БЕШКЕТУВАТИ
Тлумачення слова