БЕШКЕ́ТНИК, а, чол. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 147); Впіймати бешкетника не вдалось (Олесь Донченко, VI, 1957, 146);
// Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує. Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 56).
БЕШКЕТНИК
Тлумачення слова