БЕШКЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Схильний до бешкетування, безчинства. — Бувало, бешкетна парубота одного кутка посвариться з другим та й пускає в хід не тільки рушниці, але й кулемети (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 132).
2. Грубий, непристойний. З центру села долинав бешкетний спів (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 193).