БЕШКЕ́ТНИЦТВО, а, сер.
1. Вчинки, поведінка бешкетника. Він притис долоні рук до грудей, як це робить дитина, коли хоче довести свою непричетність до виявленого бешкетництва (Юрій Смолич, I, 1958, 253);
// Порушення дисципліни, пустування. Студенти сиділи тісним гуртком.. і на все реагували голосніше, ніж це було б потрібно, з якимсь школярським бешкетництвом (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 223).
2. Нахил до бешкетування. Вони [підлітки] з бешкетництва його [невільника] камінням побивають (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 462).