БЕРЛИ́Н, а, чол., заст. Карета. І руки голі, і шиї голі, точнісінько, як на панях, що у городі берлинами роз’їжджають (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 240); Їде шляхом до Києва Берлин шестернею, А в берлині господиня 3 паном і сім’єю (Тарас Шевченко, I, 1951, 46).
БЕРЛИН
Тлумачення слова