БЕРЛО́ГА, и, жін., рідко. Те саме, що барліг 1, 2. Неначе з берлоги Медвідь виліз, ледве, ледве Переносить ноги (Тарас Шевченко, I, 1951, 252); Тільки один димар нагадував, що то не берлога звіряча, а людська оселя (Панас Мирний, I, 1949, 178).
БЕРЛОГА
Тлумачення слова