БЕРКИЦЬ, БЕРКИЦ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. беркицьнути і беркицьнутися. Беркиць [Олена] з ліжка до ніг Зубишиних та й лежить, і плаче, і просить (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 206); От почалася засуха. Вівці гинуть. Отак ходить полем, щипає деяку бадилину і раптом беркиць (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 21); Я лечу, ..запинаюся на перелазі і в поспіху беркиц догори ногами в рівчак (Іван Франко, IV, 1950, 396); Схопили мене, беркиць так, як жабу, на ряденце і розпластали (Олекса Стороженко, I, 1957, 113).
БЕРКИЦЬ
Тлумачення слова