БЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до берегти 1, 2. Ламаються стіни, і падають долі З обвитих вогнем постаментів своїх Поети й мислителі високочолі, Сторожа дбайливо бережених книг (Микола Бажан, Роки, 1957, 165); * Образно. Долина тягнулася закрутами, розпираючи гори, і, бережена направо й наліво залісненими вершинами, губилася враз із весело біжучим потоком поміж стінами гір (Ольга Кобилянська, I, 1956, 449).
БЕРЕЖЕ́НИЙ, а, е. Який усього остерігається; обережний, обачний;
// у знач. ім. бережений, ного, чол. Обережна, уважна, обачна людина. — А все-таки стережися. Береженого й бог береже! (Панас Мирний, IV, 1955, 232).