БЕНТЕ́ЖНО. Присл. до бентежний. Чорні, глибоко посаджені очі дивляться на світ бентежно (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 34);
// у знач. присудк. сл. Микола ступав немов по розпечених кам’яних плитах, так йому було бентежно від однієї думки, що скрізь тут встає жива історія (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 55).
БЕНТЕЖНО
Тлумачення слова