БЕНЕФІ́ЦІЯ, і, жін., іст. Земля, надана в користування (звичайно довічно) або подарована королем за службу. Практикувалися також і князівські бенефіції, тобто земельні пожалування тим або іншим особам за будь-які заслуги (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 484);
// Всяке майно чи прибутки католицького духовенства, пов’язані з церковною посадою.
БЕНЕФІЦІЯ
Тлумачення слова