БЕК, а, чол., дорев. У Закавказзі і в Середній Азії — титул людей знатного походження, князів або начальників невеликих племен, урядових осіб і військових. Сулейман протестував проти беків і дагестанських князів, проти російських поміщиків і царя (Олекса Десняк, II, 1955, 477).
БЕК
Тлумачення слова