БЕДУЇНИ

БЕДУЇ́НИ, ів, мн. (одн. бедуїн, а, чол.; бедуїнка, и, жін.). Араби-кочовики. [Одна арабка:] Наші смертельні вороги бедуїни вгляділи нас… їх коні, як вихри, закрутились по піску. Засвистіли кулі в пальмовому листі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 448); Одне тільки слово — мир — привело сюди, в Париж, у цей зал, негра з далекої африканської країни, бедуїна у білій чалмі, старенького індуса (Натан Рибак, Час, 1960, 860).