БДЖІЛКА

БДЖІ́ЛКА, и, жін. Зменш.-пестл. до бджола. Груша, сливи цвітуть, бджілка гуде, і як прихилиш ухо до землі, то так, як музика, заграє все живе (Панас Мирний, V, 1955, 326); Продзвеніла ніжно бджілка (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 340);  * Образно. В сивих очах його вже золотилися летючі бджілки (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 10);  * У порівняннях. Приязлива [Галочка] до усякого.., а роботяща, як бджілка (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 314).