БАВО́ВНА, а, жін.
1. Те саме, що бавовник. Підійшов [Саїд] до вікна, біля самого виходу з вагона, і так вистояв до третьої зупинки.. А за вікном квадрати зеленої бавовни (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 56); Там із морем злилась Приазовська земля, Голубіють під небом Бавовни поля (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 149).
2. Волокно бавовнику, з якого виробляють пряжу і т. ін. Ідуть із бавовною Вдаль ешелони (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 114);
// Нитки з цього волокна. Кинула [пані Шумінська] в куток клубок з бавовною, розложила дроти й почала жваво ними перебирати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 4).