БА́ТЮШКА 1, и, чол., розм. Те саме, що піп. — Як даси п’ять карбованців, то повінчаю сина, — сказав батюшка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 180).
БАТЮШКА 2: ◊ По батюшці, заст. По батькові. — Те, те, те! тепер згадав: його звали Кузьмою, а по батюшці Трохимович (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 6); Звався дідусь Степан Хомич, А баба Варвара — Трохимовна по батюшці, — Хорошая пара (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 256).