БАТЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Лаяти, сварити, образливо згадуючи при цьому батька. Він.. дав волю серцю, став батькувати, лаятись… (Панас Мирний, I, 1954, 153); Потім доберем, кому дякувати, а кого батькувати (Андрій Головко, II, 1957, 257).
2. неперех., рідко. Бути батьком (у 1 і 3 знач.). Ой, важко батькувати, маючи таку гарну та вродливу дочку, як Одарка в Юхима (Іван Ле, Вибр., 1939, 99); Батьку козацький, славний лицаре!.. Час-пора йти на Вкраїну батькувати… (Словник Грінченка).