БАТА́ЛІЯ, ї, жін.
1. заст. Бій, битва, бойовище. Торік приїздив наш братик з війська та розказував, як він був у баталії (Марко Вовчок, I, 1955, 333); — Як ви здогадуєтесь, це їм [шведам] Петро Великий дав під Полтавою баталію (Юрій Яновський, II, 1954, 123).
2. розм., ірон. Сварка, бійка. Христя сиділа, як на вугіллях, і ждала, що ось незабаром і здійметься баталія! (Панас Мирний, III, 1954, 229); Невже ми тут до вечора будемо вести баталію з оцим зухвалим хлопчиськом? (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 120).