БАСО́К, ска, чол.
1. Зменш. до бас 1. У хлопця був ще непевний басок (Олесь Донченко, IV, 1957, 130); * Образно. Бринить дощів різноголосся, Баском прокочується грім (Андрій Малишко, II, 1956, 324).
2. Струна в музичних інструментах, що дає низький звук. Перші струни тонко та важко голосили; баски глухо гули, мов задавлений плач з-під землі виривався-доносився… (Панас Мирний, III, 1954, 205).