БАШИБУЗУ́К, а, чол.
1. Солдат нерегулярних військ у Туреччині XVIII і XIX ст. Маєтком відав управитель Мечелар, далекий нащадок турецьких башибузуків (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 30).
2. перен., заст. Розбишака, головоріз. ..на звіряче цькування царських башибузуків ми відповідаємо спокійно: революціонери загинули — хай живе революція! (Ленін, 2, 1948, 310).