БАШТА́ННИК, а, чол.
1. Сторож на баштані. Я на старість за баштанника буду. Надіну широкий бриль, запущу бороду аж по пояс (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 388); Зліва на згір’ї стояла хижка: в ній влітку жив старий баштанник Ларивон (Панас Кочура, Родина.., 1962, 204).
2. Власник баштана. Старший брат пішов служити до молодого заможного хазяїна, баштанника (Марко Вовчок, I, 1955, 309).