БАШТА́Н, а і у, чол.
1. Ділянка поля, на якій вирощують кавуни, дині і т. ін. Оттак йому, оттак, щоб знав у Як з баштана робить толоку! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 106); Приходь подивитись баштан мій чудовий. Де динь огудиння блищить від роси (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 301).
2. діал. Рід дитячої гри. Проте — сама нянька — ще дитина, — хочеться з подругами в баштана на шляху погуляти (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 187).