БА́ШТА, и, жін.
1. Висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа. Ворота в баштах запирали (Іван Котляревський, I, 1952, 279); Вдаряє дванадцять на башті Кремля! (Степан Олійник, Наші знайомі, 1948, 123); Могутньо здіймається цегляна водонапірна башта (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 87); * У порівняннях. Вона [гора Соколиця] вузька, висока у неначе башта величезного готицького собора [собору] (Нечуй-Левицький, II, 1956, 397).
2. військ. Верхня обертова частина корпусу танка або броньованого автомобіля; вишка на судні, в якій містяться гармати й кулемети. Капітан стояв, висунувшись по груди з башти (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 64).