БАРД, а, чол.
1. іст. Співець-поет у стародавніх кельтів.
2. Взагалі поет, що оспівує героїв та їхні подвиги. Надто здійнявся серед бардів в німецькому гаю той.. неплідний пафос (Леся Українка, IV, 1954, 133); Він [Т. Г. Шевченко] друг і вчитель найулюбленішого поета-грузина, нашого бояна і барда — Акакія Церетелі (Вітчизна, 3, 1962, 182); Пчого, [[перен.|переносне значення|mark]] Про людину, що прославляє кого-, що-небудь. На що розраховує бард мілітаризму, генерал Фуллер? (Юрій Смолич, Після війни, 1947, 18).