БАРАНИ́ЦЯ, і, жін. Вичинена овеча шкура. Доктор казав ще Іванові взяти шубу і бараницю (Осип Маковей, Вибр., 1954, 341); Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 109); За годину дід Омелько спав на лаві на м’яких бараницях (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 191).
БАРАНИЦЯ
Тлумачення слова