БАРА́НЧИК, а, чол.
1. Зменш. до баран 1,2. Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 33); На плечі він ніс забитого баранчика (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 98).
2. Глиняна посудина, що має форму такої тварини, для подавання на стіл горілки, вина. До закусок рекомендується подавати горілку і настойки в графинах, куманцях і баранчиках (Українські страви, 1957, 318).
3. Те саме, що баранець 2. Хвилі по ньому [ставку] перекочувалися одна через одну, і хвилі не прості, а з білими баранчиками… (Остап Вишня, I, 1956, 346).