БАРАХО́ЛЬНИК, а, чол., розм.
1. Людина, що скуповує та перепродує старі речі. Коли проходили повз магазин букіністів, жерстяників і барахольників, Альоша мимохіть кинув оком на розбите залізо широких запон (Іван Микитенко, II, 1957, 243).
2. зневажл. Про погану людину. — У мене дома порядок повний,.. а за твоїх барахольників сам в одвіті. Ти та ще отакі, як ти, чого терпите у себе погань всяку? (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 292).