БАРАБА́НИТИ, ню, ниш, недок.
1. Бити в барабан. — Попереду барабанщик іде — чуєте, як барабанить? (Іван Франко, IV, 1950, 89); Ми з сестричкою мирились — Барабаном ми ділились: Трохи я побарабаню, Потім дам сестричці Ані, Барабаню знову я, Потім — черга не моя… (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 62);
// перен. Голосно і без будь-якої майстерності грати на роялі, піаніно. [Товстоліс:] Я вчений. У мене хворі. А він цілі дні барабанив на роялі (Іван Кочерга, II, 1956, 272).
2. Часто й дрібно стукати по чому-небудь. У вікна стиха барабанив дощ (Панас Мирний, III, 1954, 235); Хмельницький барабанив пальцями по столу (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 252).