БАНТ

БАНТ, а, чол. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав’язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується переважно як прикраса. Дрижав чудовий бант на талії з чорного кружева та білих шовкових стрічок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 77); На маленькому Вані красувався сірий костюмчик і великий білий бант (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 248); У неї на ногах дразливо виблискували нові черевики з широкими стрічками-шнурочками, зав’язаними подвійним бантом (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 12); Над нею [тумбочкою] висіла гітара з пишним голубим бантом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 24).